Телефонный звонок в рождественский вечер

Прошло уже полвека, как я не живу в родном городе. Приезжаю в Васильевку раз в год, в поминальный день навестить могилки. Однако на духовном уровне связи с городом моего детства остались. 

Свидетельство тому – звонок от бывшей соседки в рождественский вечер. Женщину насколько переполняли воспоминания о детских годах, которые мы провели вместе, что эмоции легли на бумагу поэтическими строчками. Я представляю Вам стихи Натальи Солодкой, посвященные нашей семье.

Добрим сусідам

Зійшла вечірняя зоря над той хатиною

Запорошило всі стежки, де ще дитиною,

сусідам там вечерю я носила.

Завжди зустрічали вони добром,

 І в будні дні, й перед різдвом.

От і сьогодні я прийшла,

стою на вашому порозі,

Але ніхто не зустріча,

Так, як колись мале дівча.

Мені завжди були ви раді.

За руку в школу водили,

Разом ми були й на параді…

Де ви поділися мої сусіди дорогі?

Так хочеться бога в цей вечір благати,

Щоб він вас повернув до своєї хати.

Не треба мені ні цукерки, ні гроші давати,

А так, як раніше – шити і пісні співати,

Й з дідусем у шахи грати…

І звідки мені тоді було знати,

Що час так швидко пролине.

І не зустріне вже мене колись

Ніхто перед вашими дверима

І тільки два вікна зустрічають чорними очима.

І біль той крає душу, серце коле,

Бо не зустрінемось ми вже ніколи.

А сніг все падав тихше й тихше,

І вже стежок до вас він зовсім не залишив….